Як часто ми спостерігаємо дорослих людей, які залишаються залежними від батьків. І це не про підлітків, а про тих, кому вже 20, 30, 40, часом і 50 років — тих, хто так і не порвав «пуповину» з батьками.
Сепарація в психології означає розрив із сім'єю і становлення як незалежної особистості. Самостійної та автономної.
Залежні стосунки часто формуються з ініціативи батьків. Адже вони дарували дитині життя, що може б
ути ціннішим?
Тепер, вважають вони, дитина повинна віддавати борг до кінця життя. Виростаючи в такій родинній системі, дитина перебуває під тиском обов'язку та змушена «повертати» цей борг всілякими способами. Якщо вимоги батьків стають надмірними, дитина намагається опиратися, але це часто супроводжується почуттям провини.
А чи справді дитина зобов'язана батькам за те, що вони подарували їй життя? Адже слово «подарунок» передбачає безкорисливий дар. Дитина не просила про це і, можливо, воліла б народитися в іншому місці чи в інші часи. Рішення ж приймали двоє дорослих, і дитина жодним чином не відповідає за їхні вибори. Це зрозуміло, коли дитина з'являється свідомо.
Проте часто дітей заводять через суспільний тиск або бажання продовжити рід. Інколи це результат неконтрольованих інстинктів чи потреби відчувати любов. У такому випадку дитина розглядається як спосіб здійснити очікування батьків. Також часто чуємо докори на адресу дитини: «Ми тебе годували, одягали, навчали, а ти невдячний». Проте, приймаючи рішення народити дитину, ви автоматично берете на себе відповідальність годувати її, навчати та забезпечувати найнеобхіднішим. Вибір щодо елітних шкіл, секцій чи модних гаджетів — це ваш вибір як батьків.
У житті кожної людини важливу роль відіграє процес сепарації, який формується через чотири ключові аспекти.
- Перший — емоційна сепарація. Це той момент, коли ви вже не так залежите від схвалення або осуду з боку батьків. Емоційна незалежність дозволяє вам самостійно формувати власні уподобання і рішення.
- Другий аспект — атитюдна сепарація. У цьому випадку ви сприймаєте людей і події без впливу батьківських поглядів. Ви здатні мислити самостійно і аналізувати світ на підставі власного досвіду, а не орієнтуючись на батьківські думки.
- Третій вид — функціональна сепарація. Це означає, що ви маєте можливість самостійно піклуватися про себе, забезпечувати себе матеріально і жити окремо від батьківської домівки.
- Четвертий аспект — конфліктна сепарація. Це право вибудовувати власне, незалежне життя без почуття провини або зобов’язань перед батьками.
Коли всі ці етапи успішно пройдені, людина стає самодостатньою і здатною будувати гармонійні стосунки, як у сімейному житті, так і в кар’єрі та соціальних зв’язках. Для досягнення сепарації дитина має вийти зі своєї зони комфорту, не боятися робити помилки і вчитися на них. Важливо брати відповідальність за свої дії, а згодом — за своє життя загалом. У цьому процесі роль батьків полягає в тому, щоб визнавати право дитини бути окремою особистістю із власними бажаннями та потребами. До всіх батьків: пам'ятайте, що народження дитини не завершує ваше життя. Продовжуйте жити повним життям, розвивайте свої інтереси і шукайте нові сенси. Це найбільший дар, який ви можете подарувати своїй дитині.
Один із природніх етапів сепарації дитини - вступ до університету. Це час, коли можна перевірити на міцність і дітей, і батьків.
Дітей - чи витримають самостійне життя без опіки батьків, а батьків - чи зможуть відпустити своє чадо з батьківського гнізда.
Допоможіть своїм дітям пройти шлях зростання та дорослішання, підтримуючи і поважаючи їх вибір! Адже самостійні, успішні та самодостатні діти - це мета батьківства.
Якщо є питання щодо вибору країни для навчання, університету, мови навчання та решти, будь ласка, звертайтеся за БЕЗКОШТОВНИМИ консультація до проєкту ОБК.
